МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” ІНСТИТУТ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ): НОРМИ ТА КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ Навчальний посібник для практичних занять з курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)” Затверджено на засіданні кафедри української мови. Протокол № 8 від 12.03.2009 р. Львів – 2009 Українська мова (за професійним спрямуванням): норми та культура мовлення: Навчальний посібник / Укладачі: Г.Л. Вознюк, С.З. Булик-Верхола, І.П. Василишин, М.В. Гнатюк, І.Б. Ментинська, І.Д. Шмілик. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2009. – 134 с. Укладачі: Вознюк Г.Л., канд. філол. наук, доц. (керівник авторського колективу); Булик-Верхола С.З., канд. філол. наук, ст. викл.; Василишин І.П., канд. філол. наук, ст. викл.; Гнатюк М.В., викл.; Ментинська І.Б., викл.; Шмілик І.Д., викл. Рецензент: Полюга Л.М., доктор філол. наук, проф. У посібнику висвітлено важливі питання програмного матеріалу з курсу “Українська мова за професійним спрямуванням”. Особливу увагу зосереджено на актуальних проблемах мовних норм і культури професійно-ділового мовлення. До кожної теми подано низку практичних завдань, що дадуть змогу закріпити засвоєний матеріал. Книгу адресовано студентам Інституту дистанційного навчання, а також усім, хто цікавиться проблемами культури української мови. Чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена Вольтер Треба всіма силами дбати про те, що зветься культурою літературної мови І. Огієнко Слово – зброя. Як усяку зброю, його треба чистити й доглядати М. Рильський РОЗДІЛ 1 Вступ. Літературна мова. Типи мовних норм. Стабільність і змінюваність норм у часі. Поняття культури мовлення. Суржик Нерозумно вважати, що знаєш рідну мову досконало. Як мудро зауважено, чужу мову можна вивчити за півроку, а свою треба вчити ціле життя. Будьмо розсудливими, шануймо свою неповторну мову! Щоб кожен умів правильно говорити й писати, вимовляти й наголошувати слова, слід опанувати норми літературної мови. Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загально-народної мови, що обслуговує різноманітні сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, науку, пресу, побут, культурне життя народу. Основною ознакою усної та писемної форм літературної мови, що відрізняє її від діалектної, жаргонної та інших різновидів загальнонародної мови, є нормативність, тобто послідовна підпорядкованість встановленим правилам – нормам. Норма – це сукупність загальновизнаних правил реалізації мовної системи на лексичному, граматичному та інших мовних рівнях. Безпомилкове використання літературної мови в усній формі залежить від встановлених правил вимови звуків, наголошування слів, належної побудови лексем відповідно до властивих українській мові значущих частин слова (префіксів, суфіксів, закінчень), вибору необхідного за змістом слова чи його форми, доречного їхнього поєднання в словосполучення та речення. Писемну ж форму регламентовано ще написанням (орфографічними нормами), а також відповідними розділовими знаками, які членують мовленнєвий потік (пунктуаційними нормами). Норми з плином часу можуть змінюватися переважно через історико-політичні обставини. Ці усталені правила фіксує “Український правопис”, на основі якого вже укладають словники, довідники, підручники тощо. Норми є визначеними для всіх мовних рівнів: орфоепічні норми – це сукупність правил належної вимови звуків і звукосполучень у процесі мовлення. За умови дотримання цих норм висловлене сприймається точно й однозначно, адже норми унеможливлюють перекручення змісту виголошених слів, словосполучень чи речень загалом (напр., хліб, а не хліп; загадка, а не загатка; лев, а не леф; словорозрізнювальні п – б, з – с: грип – гриб, казка – каска). В інакшому разі ми можемо опинитися в смішній ситуації, коли, утворивши від дієслова могти форму минулого часу чоловічого роду, вимовимо кінцевий глухий [х] замість дзвінкого...